Клінічні дослідження

Це проспективне дослідження охопило 362 094 дорослих із Британського біобанку (UK Biobank), за якими спостерігали в середньому протягом 9 років, щоб вивчити зв'язок між перебуванням на свіжому повітрі при денному світлі та ризиком розвитку деменції. Дослідники виявили, що як дуже мала, так і дуже велика кількість щоденного перебування на вулиці під впливом світла була пов'язана з підвищеним ризиком деменції, тоді як помірний щоденний вплив світла асоціювався з найнижчим ризиком. Ці результати свідчать про те, що підтримання збалансованого часу перебування на свіжому повітрі може бути корисним для довгострокового здоров'я мозку.

Це рандомізоване клінічне дослідження пацієнтів із генералізованим тривожним розладом і дефіцитом вітаміну D показало, що додавання щотижневого прийому вітаміну D до стандартного лікування покращило симптоми тривоги та призвело до сприятливих змін у біомаркерах настрою та запалення протягом 3 місяців. У групі, яка приймала вітамін D, спостерігалося підвищення рівня серотоніну, нейромедіатора, пов'язаного з настроєм, і зниження рівня неоптерину, маркера запалення та окисного стресу. За словами авторів дослідження: «Це підтверджує гіпотезу про те, що дія вітаміну D при генералізованому тривожному розладі може бути частково опосередкована його протизапальними ефектами, які знижують окисний стрес — механізм, який раніше пропонувався як такий, що сприяє антидепресивній дії вітаміну D».

Це дослідження, у якому проаналізовано дані 12 232 учасників Національного дослідження здоров'я та харчування (NHANES), виявило, що рівень вітаміну D у сироватці крові має значний негативний зв'язок із тривожністю. У осіб із найвищим рівнем вітаміну D ймовірність виникнення тривожності була приблизно на 22% нижчою порівняно з тими, хто мав найнижчий рівень. Цей ефект залишався значущим навіть після повного коригування з урахуванням широкого спектра супутніх чинників.

Цей літературний огляд та метааналіз виявили, що як недостатність, так і дефіцит вітаміну D були суттєво пов'язані з підвищеним ризиком розвитку хвороби Паркінсона порівняно з контрольною групою. Аналіз метаданих показав, що у людей із рівнем вітаміну D нижче 20 нг/мл ризик розвитку хвороби Паркінсона був у 2,5 раза вищим. Дослідження також виявило, що щонайменше 15 хвилин перебування на сонці на тиждень було суттєво пов'язано зі зниженням ризику розвитку хвороби Паркінсона.

Цей екологічний аналіз, у якому використовувалися дані з 204 країн, виявив, що нижчі рівні навколишнього ультрафіолетового випромінювання (УФВ) пов'язані з вищим рівнем захворюваності на деменцію в усьому світі, що вказує на важливу роль УФВ у зниженні ризику розвитку деменції. Аналіз показав значну зворотну кореляцію між УФВ та захворюваністю на деменцію, яка зберігалася навіть після коригування з урахуванням супутніх факторів. За словами автора: «УФВ як через залежні від вітаміну D, так і через незалежні механізми впливає на фізіологічні процеси, необхідні для здоров'я мозку, такі як зменшення нейрозапалення, покращення регуляції сну та посилення нейропластичності».

Це дослідження за участю 12 388 учасників без деменції на початковому етапі показало, що прийом добавок вітаміну D асоціювався зі значно довшим виживанням без деменції та нижчим рівнем захворюваності на деменцію протягом 10 років порівняно з тими, хто не приймав добавки. Прийом добавок вітаміну D був пов'язаний із зниженням захворюваності на деменцію на 40%. Ці результати свідчать про те, що вітамін D може відігравати важливу роль у профілактиці деменції, особливо серед людей із групи високого ризику.

Це дослідження, в якому вивчалося психічне здоров'я медсестер операційного блоку, які через тривалий робочий час майже не піддавалися впливу сонячного світла, виявило, що ця група населення мала гірше психічне здоров'я, ніж населення загалом. Дослідження показало, що незадовільний стан психічного здоров'я пов'язаний із меншою кількістю годин перебування на сонці, гіршою регулярністю сну та зростанням хронічних захворювань. Зі збільшенням тривалості перебування на сонці стан психічного здоров'я респондентів опитування покращувався.

Цей ретроспективний огляд 153 літніх людей з артеріальною гіпертензією та легкими когнітивними порушеннями виявив значне покращення розпізнавальної пам'яті та систолічного артеріального тиску після прийому вітаміну D (≥5000 МО/день протягом щонайменше 6 місяців) порівняно з контрольною групою, яка не отримувала добавок або отримувала їх у мінімальній кількості. У скоригованому багатофакторному регресійному аналізі в групі, яка отримувала добавки, спостерігалося додаткове покращення розпізнавальної пам'яті на 1,8 бала та зниження систолічного артеріального тиску на 10,7 мм рт. ст.

У цьому дослідженні, де учасників випадковим чином розподілили на групи, які отримували або 50 000 МО вітаміну D кожні 2 тижні, або плацебо протягом 8 тижнів, було виявлено, що у групі, яка приймала добавку, спостерігалося значне підвищення рівня вітаміну D та зниження тяжкості депресії. У контрольній групі значних змін в обох показниках не зафіксовано.

У цьому дослідженні за участю чоловіків середнього та старшого віку вищий показник індексу депресії був суттєво пов'язаний із нижчими рівнями 25(OH)D (p = 0,004). Зниження рівня 25(OH)D на 10 нмоль/л було пов'язане із середнім зростанням (погіршенням) показника BDI-II на 5,2%. Шанси розвитку депресії зростали приблизно на 70% як при переході до нижчих квартилів, так і при зниженні категорій забезпеченості 25(OH)D.

Вітамін D, який має антиоксидантні властивості та активність у тканинах головного мозку, є важливим для профілактики або лікування розладів настрою. Низький рівень вітаміну D пов'язаний із посиленням симптомів депресії та тривоги. У цьому звіті детально розглядаються деякі зі способів, якими вітамін D і ультрафіолетове світло впливають на психічне здоров'я.

Це дослідження виявило, що скориговані регресійні моделі демонстрували на 19%–25% підвищений ризик розвитку деменції від усіх причин, хвороби Альцгеймера (ХА) та судинної деменції (СД) у осіб із дефіцитом вітаміну D, та на 10%–15% підвищений ризик у осіб із недостатністю вітаміну D. Регулярний прийом вітаміну D та мультивітамінів знижував ризик виникнення ХА та СД на 17% та 14% відповідно.

У цій роботі, де було проаналізовано дані двох популяційних досліджень, виявлено, що низький рівень перебування на сонці підвищує ризик розвитку розсіяного склерозу як прямо, так і опосередковано, впливаючи на статус вітаміну D. Таким чином, захисний ефект сонячного випромінювання, ймовірно, задіює як механізми, пов'язані з вітаміном D, так і інші шляхи, не пов'язані з ним.

Це подвійне сліпе, рандомізоване, плацебо-контрольоване клінічне дослідження виявило, що прийом високих доз вітаміну D перорально (100 000 МО вітаміну D двічі на місяць) знижує активність захворювання при клінічно ізольованому синдромі та на ранніх стадіях рецидивно-ремітуючого розсіяного склерозу, якщо лікування було розпочато протягом 90 днів від початку клінічно ізольованого синдрому.

У цьому дослідженні, в якому вимірювали рівень 25(OH)D у 1092 жінок у Фінляндії в середньому за 9 років до встановлення їм діагнозу розсіяного склерозу (РС) та порівнювали їхні результати з результатами схожих жінок, які не захворіли на РС, жінки з рівнем 25(OH)D менше 12 нг/мл мали на 43% вищий ризик розвитку РС, ніж жінки з рівнем 20 нг/мл або більше. Серед жінок, у яких до встановлення діагнозу було взято два або більше зразків сироватки крові для визначення рівня 25(OH)D, підвищення рівня 25(OH)D на 20 нг/мл асоціювалося зі зниженням ризику РС на 41%, а рівень 25(OH)D менше 12 нг/мл асоціювався з ризиком РС, який був удвічі вищим, ніж при рівні 20 нг/мл або більше.