Медичні
працівники

У цьому дослідженні на мишах перевірялося, чи може світлотерапія Solius UVB впливати на здоров'я кишківника. Порівнювали мишей із достатнім та дефіцитним рівнем вітаміну D, які отримували або одноразове опромінення, або шість повторних сеансів протягом 14 днів. Повторні опромінення значно підвищили рівень вітаміну D до показників контрольної групи з достатнім вмістом вітаміну в раціоні, не завдаючи шкоди шкірі. Зокрема, повторна терапія суттєво змінила склад мікробіоти кишківника та метаболом калу, особливо у мишей із дефіцитом вітаміну D, збагачуючи бактерії, пов'язані з метаболічним здоров'ям та стрункістю, а також збільшуючи кількість корисних сполук, таких як коротколанцюгові жирні кислоти, похідні жовчних кислот та метаболіти триптофану. Аналіз сигнальних шляхів також припустив, що UVB-опромінення пригнічувало окиснювальний стрес і пухлиноасоційовані сигнали, одночасно активуючи протизапальні шляхи. Зміни в метаболомі сироватки крові були набагато меншими, ніж зміни в калі, що вказує на концентрацію ефектів саме в кишківнику, а не просто на системну реакцію організму. Загалом, дослідження робить висновок, що UVB-терапію Solius можна безпечно використовувати для перебудови мікробного та метаболічного профілю кишківника у спосіб, що сприяє покращенню його здоров'я.

Популяції в широтах з нижчим рівнем сонячного опромінення демонструють вищі показники поширеності багатьох хронічних захворювань, що значною мірою пов'язують із зниженням синтезу вітаміну D під впливом UVB-випромінювання та іншими біологічними шляхами, не пов'язаними з вітаміном D.

Це рандомізоване, плацебо-контрольоване клінічне дослідження продемонструвало, що система SOLIUS ефективно підвищує концентрацію 25(OH)D у людей з дефіцитом або недостатністю вітаміну D, пропонуючи безпечне рішення для покращення рівня вітаміну D. У групі лікування спостерігалося значне підвищення концентрації 25(OH)D у сироватці крові — у середньому на 10,2 нг/мл (p<0,01) порівняно зі зниженням на 2,3 нг/мл у контрольній групі.

Це масштабне дослідження UK Biobank за участю 419 007 дорослих виявило, що вищий рівень звичного ультрафіолетового (УФ) опромінення пов'язаний зі значно нижчою смертністю від усіх причин, серцево-судинною смертністю та смертністю від раку (за винятком раку шкіри), із чіткою тенденцією залежності від дози. Важливо, що вище УФ-опромінення не викликало суттєвого збільшення смертності від раку шкіри. Контрфактичне моделювання безпосередньо кількісно оцінило цей компроміс: перехід усього населення на високий рівень УФ-опромінення запобіг би приблизно 5 000 смертям від серцево-судинних захворювань та внутрішніх онкологічних захворювань ціною лише кількох десятків додаткових смертей від раку шкіри — чисте співвідношення користі для виживання становить приблизно 100 до 1. Протеомний аналіз у субкогорті з 44 712 осіб визначив, що біологічні механізми діють переважно через три шляхи, не пов'язані з вітаміном D: імунорегуляторний, слизово-бар'єрний та кардіоренально-нейроендокринний. Це підтверджує, що користь УФ-опромінення для зниження смертності неможливо відтворити за допомогою перорального прийому вітаміну D. Автори роблять висновок, що поточні рекомендації у сфері охорони здоров'я, які позиціонують сонячне світло переважно як загрозу виникнення раку шкіри, якої слід уникати, не узгоджуються з вагою доказів і потребують перегляду. До обмежень дослідження належать обсерваційний дизайн, когорта, що складалася виключно з білих європейців, та статус препринта, який очікує на рецензування. Ґрунтується на цьому опублікованому дослідженні: